Текст як танець у каприччо «Принцеса Брамбіла» Е. Т. А. Гофмана

Abstract

Стаття присвячена аналізу каприччо «Принцеса Брамбіла» («Prinzessin Brambilla», 1820) видатного німецького письменника-романтика Eрнста Теодора Амадея Гофмана як переконливого прикладу інтермедіальної поетики. Метою є проаналізувати роль зображеного танцю в концепції даного твору, в якому мистецтво і життя постають як такі, що пронизують і підсилюють одне одного. Дослідницька методика.У студії використано феноменологічний тагерменевтичний підходи до розуміння літературного твору, метод ретельного прочитання, який дозволив виокремити авторську концепцію, втілену у виборі головних героїв, у жанрових характеристиках, у способі нарації, в оригінальній композиційній структурі каприччо, в інтертекстуальних зв’язках. Мистецтвознавчий аспект розкривається із залученням інтермедіальноїметодики.Результати.У статті проаналізовано роль зображеного танцю в концепції каприччо. Встановлено, що текст налаштований на особливу оптику сприйняття зображених героїв в атмосфері карнавалу. Тож оповідання отримує свій ритм і внутрішню напругу від мультиперспективності своїх персонажів. Головна ідея «Принцеси Брамбіли» полягає у постійному мерехтливому русі поміж різними полюсами, що підтримується концепцією сміху й увиразнюється метафорою танцю. Динамізм гофманівського зображення повноцінно втілено в описі танцю. Особливу увагу звернено на лексику тематичного поля «танцювати», лексичні одиниці, а також синтаксичні конструкції для візуалізації ритму танцю, який надає висловам власної динаміки. Подібне зображення дає змогу вважати його дослівною передачею руху, а сам текст –танцем.Наукова новизна.Тема, запропонована для дослідження каприччо «Принцеса Брамбіла»,становить цілком неохоплений дослідницьким інтересом матеріал. Ця літературознавча лакуна залишається однією з найменш досліджуваних та становить актуальний дослідницький матеріал з огляду на особливий вектор проблематики.Практичне значення. Стаття може бути використана для поглибленого вивчення творчості Eрнста Теодора Амадея Гофмана. Наукові результати дослідження можуть стати основою для написання курсових і дипломних робіт.