Функціонування прислівників у говірці с. Баня-Березів Косівського району, що на Івано-Франківщині

Abstract

Стаття присвячена аналізу прислівника як самостійної незмінної частини мови у говірці гуцульсько-покутського порубіжжя. На лексичному матеріалі здійснено спостереження за функціонуванням прислівника, розкрито особливості творення здебільшого на базі інших частин мови, частково охарактеризовано семантико-словотвірну структуру. Як засвідчив аналіз конкретного матеріалу, говірка зазнає впливу літературної мови, однак зберігає архаїчні риси лексико-граматичних груп слів, зокрема прислівника. Cпостереження над окремими явищами вживання адвербіативів у говірці села Баня-Березів вказують на те, що більшість прислівникових утворень тісно пов’язана з історією становлення прислівника як частини мови. Значна кількість лексем є продовженням форм давньоукраїнської мови та характеризуються низкою словотвірних варіантів. Водночас відзначаємо окремі прислівникові запозичення. Визначено, що найархаїчнішою групою прислівників є відіменникові прислівники. У розмові носіїв говірки с. Баня-Березів часто зустрічаються первісні відзайменникові прислівники із афіксом -де. Говірка насичена суфіксальною будовою прислівників, які вказують на напрям руху, при цьому становлять продовження давніх форм суфікса у прислівниках досліджуваного діалекту. У нашій розвідці проаналізовано прислівники часу, спостережено афіксацію прислівників і займенникових основ. Окрему групу предмета дослідження становлять прислівники способу, які внаслідок препозитивної і постпозитивної суфіксації на -о засвідчують комунікативне сполучення з давньоукраїнською мовою.