Астіоніми України, мотивовані відкомпозитними антропонімами, лінгвокультурологічний портрет

Abstract

У статті окреслено лінгвокультурологічний портрет астіонімів України, мотивованих слов’янськими автохтонними відкомпозитними особовими назвами. Виявлено одинадцять таких назв міст, Болехів, Бучач, Любомль, Ніжин, Пирятин, Путивль, Радехів, Рахів, Рогатин, Теребовля, Чернігів. Їхніми етимонами стали антропоніми Болехъ, *Бучакъ (< Будимиръ, Бутовитъ чи ін.), Любомъ, Нҍга, *ПирѦта (< Пирогостъ чи ін.), *Путивъ / *Путимъ (< *Путивой, *Путимыслъ чи ін.), Радехъ, *Рогата (< Роговладъ, Рогнѣдъ чи ін.), *Теребовъ (< Теребовитъ чи ін.), *Чьрнигъ (< Чернимиръ, Черниславъ чи ін.). Доведено, що астіоніми яскравіше, ніж комоніми, відтворюють дух та віяння епохи, яка їх покликала до життя, і проектують назвоцентричні процеси на формування іменотворчого колориту інших поселень. Формування лінгвокультурологічного портрета здійснено за схемою: ядерна зона (теперішня назва міста, його локалізація); ближня периферія (наукова ґенеза астіоніма з експлікацією етимона); дальня периферія (характеристика етимона); інтерпретаційна зона (вірогідні наукові версії ґенези астіоніма або його етимона; народноетимологічні легенди; дескрипції; конотоніми тощо). Наголошено, що відкомпозитні антропоніми – праслов’янська антропонімійна спадщина, яка своїм корінням сягає праіндоєвропейської епохи. Внаслідок співзвучності кореневих морфем відкомпозитних дериватів з апелятивними чи апелятивами дослідники нерідко відносять багато з них до розряду відапелятивних імен. Однак певні традиції розмежування відкомпозитних та відапелятивних особових назв уможливили зарахувати окреслені у розвідці астіоніми до мотивованих відкомпозитними антропонімами.