Чинники продукування дериватів у сучасній українській мові

Abstract

Сьогодні в розвитку української дериватології актуальності набуває питання виявлення типології словотвору, в основі якої лежить функціональне навантаження твірних слів, а розв’язання цього питання можливе тільки в рам- ках підходу, який сформувався порівняно недавно. У словотворі він названий ос- новоцентричним, бо зорієнтований на твірну основу як типологізувальний чин- ник. Метою основоцентричного напрямку є опис дериваційного потенціалу різних класів твірних лексем, з’ясування лінґвальних та екстралінґвальних чинників, які детермінують їхню словотворчу здатність. Виявлення таких чинників важливе в сучасній дериватології, оскільки дає змогу встановити певні закономірності процесів словотворення, зокрема у дери- вації від назв знарядь праці, частин тіла та металів, спрогнозувати утворення нових дериватів, з’ясувати причини нереалізації словотворчої спроможності твірних в окремих семантичних позиціях тощо. Проблему чинників, які регулюють словотворчу поведінку твірних, вивчало чимало дослідників, хоча на сучасному етапі вона залишається недостатньо вивченою. Українські назви знарядь праці, частин тіла та металів входять у лексич- ну систему української мови як певні лексико-семантичні групи слів. Беручи до уваги семантичні характеристики досліджуваних твірних, їхні структурні і функціональні параметри, ми визначили домінантні чинники, які впливають на словотворчу спроможність досліджуваних груп твірних. Такими для твірних є: лексична семантика твірних, символічність значень, стилістична маркованість, синонімічність, похідність / непохідність, системне заміщення (йдеться про надлишковість деривата за умови, що від іншого твірного утворений дериват із іншим формантом, але тим самим значенням або його місце в лексичній системі мови заступає спільно функціональна мовна одиниця несловотвірної структури). Дослідження показало, що є певні фактори, які пов’язані з високою проду- ктивністю твірного (лексична семантика, непохідність, господарсько-практичне використання). Деякі із чинників, навпаки, сповільнюють утворення дериватів, позначаються на низькому дериваційному потенціалі (стилістична маркованість, неможливість сполучування основ лексем з певними афіксами, структурна складність твірної лексеми, надлишковість деривата).