Досвід застосування змішаних методів дослідження: кейс «соціальна напруженість» у суб’єктивному вимірі

Abstract

Стратегії застосування змішаних методів досліджень майже не застосовуються у вітчизняних соціально-поведінкових дослідженнях. Стаття присвячена викладу результатів дослідження, здійсненого в дизайні Quant→ Qual стратегії. Предметом аналізу є особливості виникнення та функціонування фено­мену соціальної напруженості в системі особистість-суспільство. Представлено результати кількісного етапу дослідження соціальної напруженості, який ґрунтується на даних всеукраїнського репрезен­та­тив­ного опитування (N=1800, 2017 р.) та їх поглиблена концептуалізація на етапі якісного дослідження на основі аналізу текстів 91 напівструкторованого фокусованого інтерв’ю (інтерв’ювання проводилося двома серіями за тим самим гайдом з інтервалом в рік з метою визначення стабільності зафіксованих компо­нентів суб’єктивних уявлень). Аналіз наративів виявив узгодженість картини «соціальної напруженості», яку було отримано в кількісному дослідженні та в наративах. На обох етапах було зафіксовано, що ключові ознаки напруженості концентруються навколо трьох провідних тем – депривації, нестабільності, розколів та антагонізмів. Порівняння наповнення семантичного простору поняття «соціальна напруженість», створеного в наративах першої та другої хвилі якісного дослідження, підтвердило його стабільність. Застосування стратегії змішаних методів дало можливість ввести в аналіз феномену соціальної напруженості новий теоретичний конструкт «фонова напруженість». Попри різноманітність ознак напруженості, ключові ознаки спокійної ситуації в суб’єктивному вимірі є досить однозначними і пов’язані з очікуванням стабільності і прогнозованості соціальної ситуації, що на рівні суб’єкта позначається як «упевненість у завтрашньому дні». Рутинізація напруженості на рівні індивіда є способом адаптації до теперішнього, але прогноз на віддалену перспективу в усіх наративах ґрунтується на прогнозі зменшення соціальної напруженості.