Please use this identifier to cite or link to this item: http://hdl.handle.net/123456789/9823
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorЛитвин-Кіндратюк, Світлана Данилівна-
dc.date.accessioned2021-05-11T08:03:30Z-
dc.date.available2021-05-11T08:03:30Z-
dc.date.issued2019-
dc.identifier.citationЛитвин-Кіндратюк С. Д. Методологічні засади діахронічного аналізу розвитку особистості в психології / С. Д. Литвин-Кіндратюк // Психологія особистості. - 2019. - Т. 10. - № 1. - С. 45-54.uk_UA
dc.identifier.other10.15330/ps.10.1.45-54-
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/9823-
dc.description.abstractУ статті розкривається стратегія організації дослідження в галузі соціальної історичної психології на засадах збагачення змісту принципу історизму та поля понять, що описують логіку «істо­ріоризації» особистості у світі, що стрімко змінюється. Окреслено способи організації дослідження, які містять варіанти синхронічного та діахронічного способів аналізу. Показано, що у процесі розвитку особистості в онтогенезі елементи діахронічного розгляду є складовою синхронічного трактування отриманих результатів, оскільки у його перерізі маркується дискретна мить історії в шерезі подій життя певного покоління та на тлі сучасної соціальної ситуації розвитку. Натомість діахронічний аналіз визначено різновидом стратегії «аналізу процесів», що звернутий до вимірів історичного процесу. Він апелює до окремого типу розвитку – історіогенезу особистості, якому притаманні гетерохронність, між­по­коліннєва спадкоємність та соціокультурна контекстуальність. Окреслено види діахронічного аналізу: «масштабний» та «локальний», «близький» та «віддалений». Діахронічний аналіз в соціальній історичній психології визначено стратегією організації дослідження, яка спирається на фігуративні реконструктивні процедури, насамперед метод психолого-історичної реконструкції. Розкрито основне завдання діахро­нічного аналізу, яке полягає в переході від лінійного до нелінійного аналізу сталості-змінюваності сторич­ного розвитку особистості, насамперед у контексті домінування процесів соціогенезу та культурогенезу. Оновлення їхніх конфігурацій виявляється в соціальних змінах у рамках множинного соціального часу та культурних фігураціях стабільних форм поведінки особистостіuk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.publisherДНВЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника"uk_UA
dc.subjectпринцип історизмуuk_UA
dc.subjectісторіогенез особистостіuk_UA
dc.subjectдіахронічний аналізuk_UA
dc.subjectміжпоколіннєва спадкоємністьuk_UA
dc.subjectконтекстуальністьuk_UA
dc.titleМетодологічні засади діахронічного аналізу розвитку особистості в психологіїuk_UA
dc.title.alternativeHistorical and evolutionary vector of study of personality development in modern psychologyuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Appears in Collections:Т. 10, № 1

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
2810-Текст статті-5486-1-10-20200318.pdf605.2 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.