Магніторезистивні властивості багатошарових плівкових систем на основі пермаллою та срібла

Abstract

У даній роботі експериментальні дослідження зосереджено на магніторезистивних властивостях нанорозмірних плівкових систем. Їх структура змінюється з пошарової до гранульованої за рахунок переходу від двошарової FM/NM (FM – феромагнітний матеріал, NM – немагнітний матеріал) до [FM/NM]n багатошарової плівкової системи за незмінної загальної товщини зразків. У якості магнітного і немагнітного матеріалів були обрані пермалоєвий сплав Ni80Fe20 (Py) та Ag, відповідно. Було показано, що форма польових залежностей магнітоопору залежить від кількості повторів бішару Py/Ag. Для свіжо сконденсованих систем [Py/Ag]n/П при n = 8, 16 відбувається перехід від антиферомагнітного упорядкування магнітних моментів до феромагнітного при прикладанні зовнішнього магнітного поля. Це призводить до зменшення опору зразків і, як наслідок, до прояву ефекту гігантського магнітоопору. Збільшення кількості повторів бішару з 2 до 16 за незмінної загальної товщини системи призводить до зростання величини магнітоопору з 0,1 % до 0,35 %. У процесі відпалювання до 600 K магніторезистивний ефект послаблюється, але не зникає повністю.