Профілактика синдрому емоційного вигорання у викладачів вищих навчальних медичних закладів

Abstract

Синдром емоційного вигорання – це стан, що проявляється психоемоційним, розумовим та фізичним виснаженням, яке призводить до паралічу наших сил, почуттів і супроводжується втратою радості та задоволення від життя у відповідь на довготривалий вплив стресових та психотравмувальних факторів. Саме тому вивчення особливостей розвитку та шляхів профілактики потребує системногопідходу, використання різноманітних методів, а також розроблення сучасних технологій для збереження психологічного здоров’я серед викладачів вищих навчальних закладів та є актуальним питанням сьогодення. У роботі проведено вивчення особливостей розвитку та профілактики синдрому емоційного вигорання у викладачів теоретичних кафедр вищого державного навчального медичного закладу України“Буковинський державний медичний університет”. Для діагностики рівня емоційного вигорання використали адаптовану методику В.В. Бойко, за якою встановили, що симптоми емоційного вигорання розвиваються у 44% викладачів. У яких відмічається наявність психoсoматичних і психовегетативних пoрушень та розвиток таких симптомів, як емоційно-моральна дезорієнтація, що проявляється неконтрольованим впливом настрою на стосунки з оточуючими та розвитком байдужості у спілкуванні з колегами. Також спостерігається формування симптому розширення сфери економії емоцій, для якої характерні емоційна замкненість, відчуження, бажання згорнути будь-які комунікації та симптом редукції навчальних обов’язків, що проявляються у прагненні якомога менше часу витрачати на виконання професійних обов’язків. Для профілактики виникнення цього синдрому можливо використовувати різноманітні методи гармонізації психічного та фізичного здоров’я, шляхом впливу на фізичний, емоційний стан та вплив на думки й зміну світогляду.