EFFECTS OFBICARBONATE AND ALPHA-KETOGLUTARATE ON SENSITIVITY OF SACCHAROMYCES CEREVISIAEYEAST TO HYDROGEN PEROXIDE AND IRON IONS

Abstract

Досліджено вплив бікарбонату натрію на чутливість дріжджів Saccharomyces cerevisiae до пероксиду водню та сульфату заліза. Життєздатність дріжджів, підданих дії 10-25 мМ Н2О2 та 0,1-0,2 мМ FeSO4, значно знижувалася за додавання у середовище інкубації 25 або 50 мМ NaHCO3. За обробки 0,2 мМ FeSO4 у відсутності бікарбонатів, вміст у клітинах маркерів оксидативного стресу, а саме білкових карбонільних груп, загального та окисленого глутатіону не відрізнявся від відповідних показників у контролі (без FeSO4 та NaHCO3). У клітинах дріжджів, інкубованих з 0,2 мМ FeSO4 та 50 мМ NaHCO3, вміст загального глутатіону був нижчим за рахунок зниження його синтезу, а вміст карбонільних груп у білках та вміст окисленого глутатіону не відрізнявся від відповідних показників у клітин, які піддавалися дії FeSO4 за відсутності бікарбонатів. Клітини дріжджів, піддані дії суміші «2 мМ Н2О2 + 2 мМ FeSO4» у 50 мМ натрій-бікарбонатному буфері виживали краще, ніж клітини, оброблені даними оксидантами у 50 мМ калій-фосфатному буфері. Додавання 10 мМ альфа-кетоглутарату підвищувало виживання клітин, оброблених у системі «Fe2+/Н2О2», в обох буферах. Захисний ефект альфа-кетоглутарату, очевидно, пов’язаний з його здатністю знешкоджувати Н2О2. Отримані результати свідчать про те, що бікарбонатні іони можуть як посилювати, так і послаблювати токсичну дію редокс-активних сполук на клітини S. cerevisiae. Ймовірно, що про-/антиоксидантна дія бікарбонатів залежить від кінетики взаємодії НСО3ˉ з АФК, які утворюються при дії оксидантів