Правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм сімейного права як джерела сімейного права України

Abstract

Наукова стаття присвячена дослідженню правової природи правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм сімейного права та їх місця в системі сімейно-правових джерел України. Проаналізовано погляди українських та зарубіжних юристів на це питання, а також законодавче регулювання цього питання, висвітлено низку прикладів правових позицій Верховного Суду. Обґрунтовано, що правові висновки Верховного Суду щодо застосування сімейного права є джерелом сімейного права, оскільки вони мають властивості джерела права: обов'язкові для всіх органів, включаючи суди, що застосовують чинне законодавство (крім фізичних та пов'язані юридичним висновком, хоч і в суді, але який може посилатися на нього для обґрунтування своєї позиції; суди можуть також відкликати свою думку згідно з процедурою, встановленою статтями 403 та 404 Цивільного процесуального кодексу України), регулятивність, доступність, офіційність та гласність, законність, забезпечення засобів державного примусу, правотворче значення. Також визначено, що правова позиція Верховного Суду існує у формі конкретного правопорядку, який має відповідну офіційну форму вираження та консолідації, законотворче значення. У системі сімейно-правових джерел, виданих судами, правові висновки щодо застосування норм сімейного права, видані вищим органом влади в системі судів загальної юрисдикції, ієрархічно перевищують акти місцевих та апеляційних судів, а також інші Постанови Верховного Суду після прийняття постанови, що містить відповідний правовий висновок, крім випадків відхилення від нього відповідно до ст. 403 Цивільного процесуального кодексу України. Юридичні посади насправді можуть отримати юридичне вираження не лише в рішеннях Верховного Суду, але і в рішеннях Пленуму Верховного Суду.