Вплив занять плаванням із застосуванням елементів аквафітнесу й інтервального гіпоксичного тренування на функцію зовнішнього дихання плавців 11–12 років

Abstract

Мета. Дослідження впливу тренувальних занять плаванням, в яких застосовувалися елементи аквафітнесу й інтервальне гіпоксичне тренування на швидкісні та об’ємні показники функції зовнішнього дихання хлопчиків-плавців 11–12 років. Методи. Обстежено 64 спортсмени віком 11–12 років, спортивний стаж яких становив 2–3 роки. Дослідження функції зовнішнього дихання здійснювалося за допомогою спірографічного методу із використанням спірографу відкритого типу “CARDIO SPIRO”. Реєстрували частоту дихання, об’ємні та швидкісні показники зовнішнього дихання. Результати. По закінченні формувального педагогічного експерименту у хлопчиків групи першої основної групи під впливом занять плаванням у поєднанні з інтервальним гіпоксичним тренуванням середня величина максимальної вентиляції легень вірогідно збільшилася на 15,23%, резервний об’єм видиху – на 5,22%, життєва ємність легенів видиху – на 6,43%. Зросли також середні значення форсованої життєвої ємності легень на 5,11% та об’єму форсованого видиху на 7,58%, які підтверджують покращення транспортних можливостей великих бронхів. Висновок: Отже, результати проведених досліджень засвідчили, що в тренувальних заняттях плаванням із застосуванням елементів аквафітнесу й інтервального гіпоксичного тренування відбувся вірогідний приріст об’ємних показників функції зовнішнього дихання порівняно із середніми величинами, зареєстрованими до початку формувального експерименту. У представників даної групи також спостерігається тенденція до покращення показників пікової об’ємної швидкості видиху та миттєвої об’ємної швидкості проходження повітря на рівні середніх бронхів, а показники миттєвої об’ємної швидкості проходження повітря на рівні великих бронхів та середньої об’ємної швидкості проходження повітря на рівні середніх бронхів вірогідно зросли.