Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://hdl.handle.net/123456789/8539
Назва: | Алюзивно-цитатний вимір інтертекстуальності постмодерністського художнього тексту |
Автори: | Тиха, Уляна Ігорівна Куравська, Наталія Юріївна |
Ключові слова: | постмодерністський художній текст, інтертекстуальність, алюзія, цитація |
Дата публікації: | 28-сер-2020 |
Видавництво: | Дрогобич: Видавничий дім "Гельветика" |
Бібліографічний опис: | Тиха У., Куравська Н. Алюзивно-цитатний вимір інтертекстуальності постмодерністського художнього тексту/ У. Тиха, Н. Куравська// Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка. -- Дрогобич, 2020. -- Вип.31. Том.2. -- С. 271-277 |
Серія/номер: | Вип.31;Том 2 |
Короткий огляд (реферат): | Постмодерністський художній прозовий текст, базується на загальній орієнтації на інтертекстуальність, цитатність, фрагментарність, жанровий та стильовий еклектизм, лінгвостилістичне експериментування. Він є відкритим, рухливим, гетерогенним конгломератом, у якому відбувається конструювання художніх кодів постмодернізму, одним з яких є інтертекстуальність – співіснування в одному прозовому тексті двох або більше текстів Активна роль у інтерпретації художніх задумів належить читачу-інтелектуалу, який здатний розгадати пазл інтертексту. Мета статті полягає в полягає у розкритті інтертекстуальності як основного текстотвірного механізму постмодерністського роману та дослідити алюзії та цитацій як лінгвостилістичні засоби вираження інтертекстуальності. Матеріалом дослідження слугували британські постмодерністські художні прозові тексти: Atkinson K. “Life After Life”, Barker N. “Burley Cross Postbox Theft”, Byatt A.S. “Possession”, Carter A. “Wise Children”. Інтертекстуальність як художній прийом текстотворення доби постмодерну беззаперечно екстраполюється на стилістику художнього тексту, що створює пародійно-ігрову модальність через поліфонічні семантичні зв’язки. Лінгвостилістичними засобами інтертекстуальності виступають алюзія та цитата. Алюзії, як відгомін відомих культурних, історичних, художніх подій, образів, персонажів, демонструють гетерогенність тексту, виражають тональність, відбивають соціально-культурний світогляд автора і слугують засобом створення специфічної алюзивної ігри. У результаті дослідження було виділено та проаналізовано літературні, міфологічні, біблійні, історичні та інтермедіальні алюзії. Особливою формою постмодерністських текстів є цитатне мовлення та цитація, які відображають відгомін тексту в іншому тексті. Стилістичним прийомом, що реалізує цю форму, є цитата. Письменники імплементують цитати як коди культури минулого, що у новому текстопросторі змінюють сенс через пародійні модифікації. У такий спосіб письменники-постмодерністи критично оцінюють культурні надбання своїх попередників та протистоять канонам класичного художнього тексту. Ми виділили та проаналізували низку літературних, біблійних, міфологічних, історичних цитат, пародійно видозмінених квазіцитат, що варіюють у атрибутивності/неатрибутивності, імпліцитності/експліцитності. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://hdl.handle.net/123456789/8539 |
ISSN: | 2308-4855 (Print) 2308-4863 (Online) |
Розташовується у зібраннях: | Статті та тези (ФІМ) |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
213993-482669-2-PB (1).pdf | 351.23 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.