Зобов’язання у сфері туризму як цивільні правовідносини

Abstract

У статті розглядаються зобов’язання у сфері туризму у розумінні цивільних правовідносин, що є найпоширенішим підходом в теорії цивільного права. Звертається увага на те, що у туристичній сфері важливо вирізняти зобов’язання у розумінні правовідносин, обов’язку чи боргу і документів, в яких цей обов’язок зафіксований. Пропонується визначати зобов’язання як переважно, але не обов’язково майнове правовідношення. Доводиться, що цивільні правовідносини у сфері туризму виявляються на практиці надзвичайно неоднорідними за своїм змістом, особливо враховуючи неоднорідність самого туристичного продукту у сучасних реаліях інформаційного суспільства, а також появу самодіяльних, самодостатніх і навіть повністю самостійних видів туризму.