Комунікативна толерантність як провідна складова комунікативної компетентності сучасного психолога

Abstract

Вступ. Високий рівень конфліктності та явища дегуманізації обумовлюють значний інтерес до проблеми комунікативної толерантності, який спостерігаємо протягом останніх десятиліть. Поряд з цим зростає кількість звернень за психологічною допомогою у зв’язку з труднощами у вирішенні конфліктів і роботі з їх наслідками. Ефективність роботи психолога в даних ситуаціях особливо залежить від якості взаємодії з клієнтом, вміння встановлювати та підтримувати контакт, розвитку комунікативної компетентності, рівня прояву професійно значущих якостей. Побутує думка, що відсутність комунікативної толерантності унеможливлює продуктивні міжособистісні відносини, на яких власне й ґрунтуються відносини психолога чи психотерапевта з клієнтом, а також вносить деструктивні тенденції в розвиток особистості професіонала. Для розвиненої толерантності характерна повага до прав інших, розуміюче та гідне ставлення до інтересів, переконань, звичок інших людей, що є важливим для успішної професійної діяльності психолога, чим і обумовлене привернення нашої уваги до визначення місця комунікативної толерантності у структурі комунікативної компетентності сучасного психолога. Мета. Відтак метою нашої наукової розвідки є теоретичний огляд комунікативної толерантності, як складової комунікативної компетентності сучасного психолога.Виходячи з опису структурних компонентів комунікативної толерантності та її зв’язку з процесом комунікації, можна зробити висновок про наявність подвійної функції, яку вона виконує в міжособистісній взаємодії суб’єктів спілкування. З однієї сторони, вона виступає, як внутрішня, духовна, емоційна основа спілкування й покликана забезпечити вміння суб’єкта налаштуватися на емоційне сприйняття «іншого», що відображається в його емпатійному сприйнятті. З іншої сторони – у вигляді зовнішнього прояву особистісного ставлення до «іншого», що може виражатися в діях раціонального осмислення «іншого». Таким чином, можна зробити висновок, що комунікативна толерантність є вагомою складовою комунікативної компетентності психолога, зумовлюючи оптимізацію процесів спілкування і взаємодії, лежить в основі здатності встановлювати контакт, створювати відповідну психологічну атмосферу довіри та доброзичливості, вести критичний діалог на основі етичних засад, допомагати клієнтам у вирішенні їхніх професійних і особистісних проблем, розуміти індивідуальні особливості клієнта та знаходити індивідуальнотолерантний підхід щодо вирішення його нагальних проблем та потреб, що є важливим для успішної професійної діяльності психолога.