Комунікативна толерантність як складова професійної компетентності сучасного психолога

Abstract

Надмірна конфліктність та загальна дегуманізація, від яких на даний час потерпає суспільство, зумовлює високий рівень інтересу до феномену толерантності, який протягом останніх десятиліть обговорюється на різних рівнях, став предметом міждисциплінарних досліджень та продовжує залишатися однією з найбільш актуальних для вивчення проблем. Вивчення специфіки професійної діяльності психолога показало, що її успішність залежить від ефективності взаємодії з клієнтом та вирішення його запитів і визначається не тільки попередньо сформованими і набутими професійними знаннями та навичками, але й якістю проведення міжособистісних та професійних контактів, рівнем прояву професійно значущих особистісних якостей. Побутуюче в наукових колах твердження, що відсутність комунікативної толерантності знижує ефективність міжособистісної взаємодії та негативно впливає на розвиток особистості професіонала, зумовлює необхідність більш детального вивчення даної проблеми. Тому наша робота присвячена вивченню місця комунікативної компетентності в структурі професійної компетентності психолога, що є актуальним для вдосконалення процесу підготовки майбутніх психологів і підвищення рівня професійної компетентності фахівців психологічної галузі.

Мета. Відтак метою нашого дослідження є теоретичний огляд проблеми комунікативної толерантності у науковій літературі та визначення її місця в структурі професійної компетентності психолога. Матеріали і методи. Під час нашої наукової розвідки було проведено теоретичний огляд та аналіз сучасних наукових праць і публікацій. Отримані результати узагальнено та систематизовано, окреслено місце комунікативної толерантності в структурі професійної компетентності психолога. Результати та обговорення. Варто відзначити, що на даний час у науковій літературі наявні різнопланові підходи та думки щодо феномену толерантності, які насамперед, пов‘язані з широким діапазоном інтерпретацій даного поняття. Зокрема, в контексті філософії толерантність виступає в якості основи соціального порядку, І. Кант, Д. Локк, B. Соловйов, Л. Толстой та інші розглядають її, як відозву до взаємної поваги, справедливості, загальнолюдської моралі, гідності та честі сприймати іншу особистість або річ, як саму себе. С. Денисюк, С. Ільїнська, Н. Круглова, В. Носовець та інші трактують толерантність в політичному сенсі, зазначаючи, що вона відображає повагу до свободи іншої людини, її поведінки, думок, політичних та релігійних поглядів, заради позитивної взаємодії з людьми іншого національного, культурного, релігійного і соціального середовища. Є. Біленький, М. Козловець, О. Федоренко та інші в соціологічному сенсі пояснюють толерантність, як милостивість, делікатність, співчуття, прояв терпимості до чужих думок, вірувань, світоглядних уподобань, права людини на власну думку та публічне її. О. Безносюк, С. Бурдіна, В. Калошин, Д. Колесов, В. Шалін та інші в контексті педагогічної точки зору визначають толерантність, як готовність сприймати інших людей такими, якими вони є, вміти та хотіти взаємодіяти з ними на засадах взаємної згоди. І. Гоян, С. Сторожук та інші зі сторони гендерних аспектів тлумачать толерантність, як готовність особистості до розуміння і визнання різних типів гендерної ідентичності, усвідомлення та прийняття різноманіття усіх проявів гендерної поведінки інших людей, відстоювання ідеї гендерного рівноправ`я у соціо-культурному просторі. Підсумовуючи результати нашої розвідки можна стверджувати, що комунікативна толерантність являється відповідним показником особистісного рівня фахівця, який готовий збагачувати і вдосконалювати свій професійний рівень, характер і стиль поведінки шляхом розширення контактів з іншими поглядами і практичними діями, то сформованість у фахівця комунікативної толерантності забезпечуватиме створення для усіх учасників взаємодії відповідних комфортних умов, нейтралізацію різноманітних конфліктних взаємин, значно розширить його професійні можливості, зокрема покращить процес розуміння клієнта; сформує установку на взаємну зміну позицій в результаті критичного діалогу. Наявність у структурі професійних компетентностей психолога такого підстуктурного компоненту, як комунікативна толерантність забезпечуватиме внутрішню особистісну гармонію, здатність до самоконтролю, самокорекції та активної соціальної позиції з домінуючою психологічною готовністю до позитивної взаємодії з людьми, які наділені іншими світоглядами, особливостями процесів мислення та стилями поведінки. Отож, комунікативна толерантність виступає як фундаментальною складовою професійно важливих якостей психолога так і однією із основних детермінант його професійної компетентності. Відтак важливість сформованості комунікативної толерантності ставить перед нами нові питання, які стосуються визначення шляхів її розвитку і будуть предметом наших наступних досліджень.