ПРИРОДА ЛЮДИНИ ЯК ОСНОВА САМООРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНИХ СФЕР

Abstract

Суспільні сфери, такі як політика, економіка, мораль, право, наука, релігія, історія позірно осмислюються як такі, які є відмінними одна від одної, бо мають різні предметні області свого існування. Проте, на наш погляд, є деяка основа, яка їх об’єднує та створює підґрунтя для того щоб ці суспільні сфери можна було розглядати як розмаїті наслідки одних і тих самих фундаментальних причин. Такою універсальною причиною, власне «причиною всіх причин» стосовно суспільного буття є природа людини, яка водночас є біологічна та соціальна істота. Біологічність і соціальність людини відповідно зорієнтовані на основні цінності і потреби, які власне й визначають існування тих чи інших суспільних сфер. Тобто кожна суспільна сфера – політика, економіка, мораль, право, наука, релігія, історія виражає систему потреб і цінностей, які, в свою чергу відображають природу людини – біологічну і соціальну. Тому кожна із суспільних сфер аж ніяк не може бути самостійною і незалежною від біологічних чи соціальних потреб, а, навпаки, ґрунтується з необхідністю на них.