Модифікація емблематичних форм українського фольклорного та літературного дискурсів

Abstract

У дисертації вперше у вітчизняному літературознавстві на матеріалі фольклорного та літературного дискурсів комплексно відстежено модифікацію емблематичних форм, осмислено їх типологію, структуральну та семіотичну своєрідність, історію еволюціонування, культурологічну, метафізичну, гносеологічну та когнітивну практичність. На основі досліджень вітчизняних та іноземних дослідників визначено найбільш уживані термінологічні словоформи, що констатують поняттєвий спектр категорій «емблема» та «емблематичність». У сучасних дослідженнях вони отримали розширене трактування як «культурні універсалії», що регулюють механізми смислотворення і збереження значень у тексті та культурі. Емблематична форма розглядається як феномен, що генерує і акумулює історико-художній досвід в межах конкретної семіотичної структури. Схематично вона редукується до взаємодії іконічних (зображальних) та конвенціональних (вербальних) знаків смисловираження. Класичним її втіленням вважається тріадна матриця, яка складається з зображення / малюнка (pictura), надпису / заголовку (іnscriptio) і епіграми / підпису (subscriptio).