Зіставно-типологічні студії: українська мова на тлі споріднених мов

Abstract

Широкий контекст зіставлень сучасної української мови з германськими, романськими і слов'янськими мовами відкриває перспективи окреслення внутрішньої структури мови українців як однією з розвинутих індоєвропейських, як національного феномену. Проведений у монографії порівняльний аналіз дає змогу не лише відслідкувати окремі явища й факти граматичної будови української мови на тлі споріднених, а й означити риси її типологічної характеризації. Невід'ємний зв'язок методологічних прийомів зіставлення й типології виокремив такий вимір дослідження, як зіставнотипологічний. Звернення до власне контрастивних параметрів стало важливим чинником опису рідної мови в аспекті близько- й віддалено споріднених. Висунення української мови на позиції центрального об'єкта дослідження шляхом кваліфікації її граматичних категорій на тлі залучених до зіставлення англійської, німецької, французької й польської мов мало наслідком вивчення її глибинної й поверхневої структур, які стають особливо опуклими в контрасті з іншими мовами. Обґрунтованою постає думка про своєрідне місце української мови серед слов’янських та неслов'янських мов, вирізнилися ознаки, що зближують рідну мову з іншими європейськими. Вивчення фактів власне структурних сходжень і розходжень граматичних параметрів української і споріднених мов супроводжується зверненням до семантичного, комунікативнофункціонального, когнітивно-конотативного аспектів. Визначено значний потенціал українського слововживання, текстотворення й образотворення. Окреслилися можливості комплексного опису мови як системного утворення, що характеризується з позицій типології, компаративістики, лінгвістики тексту, семіотики. Зіставні студії здійснено з опертям на явища української мови, причому до уваги брались як факти української мови в контексті споріднених мов, так і явища чужих мов у дзеркалі української як еталонної. Водночас напрям дослідження “від української мови до спорідненої” визначався як основоположний, що зумовлено метою дослідження – виділення передусім окремішного, відмінного, контрастивного в українській мові як національній.