Предикат у структурі речення

Abstract

У монографії розглядається проблематика предикації як визначальної категорії семантичної структури речення. Визначено місце, роль і функції предиката як центрального компонента висловлення в його зв‟язках з іншими структурними елементами з опертям на теорію валентності й інтенції. В основу дослідження покладено ідеї пропозиційного речення, включаючи взаємодію дискурсу і модусу, визначена типологія предикатів з урахуванням як їхніх семантичних параметрів, так і формально-граматичного оформлення. Праця виконана на українському мовному матеріалі зі встановленням стильових ознак художнього, публіцистичного, наукового й ділового стилю, що дало змогу показати специфіку здійснення актантно-предикатних відношень у національному мовному просторі. У ході дослідження нерідко поставала необхідність виходити за межі окремого висловлення і включати в аналіз більш широкий контекст із залученням дискурсних утворень. Монографія спирається на досягнення сучасної наукової думки з використанням досліджень як українських, так і зарубіжних лінгвістів. При виконанні цього проекту забезпечувався загалом єдиний концептний підхід, що ґрунтується на працях Н. Д. Арутюнової, І. Р. Вихованця, М. Гайдеґґера, К. Г. Городенської, Н. В. Гуйванюк, А. Вежбицької, А. П. Загнітка, Н. Л. Іваницької, Г. О. Золотової, В. І. Кононенка, І. В. Кононенко, О. С. Мельничука, О. В. Падучевої, В. М. Русанівського, Ю С. Степанова, Дж. Р. Сьорля, Г. Фреґе, Н. Хомського, Н. Ю. Шведової та інших. Разом з тим співавтори монографії нерідко висловлюють власні міркування щодо найбільш складних питань семантичної структури речення та його компонентів, що дає підстави стверджувати теоретичну спрямованість виконаного дослідження загалом. Монографія складається зі вступу й чотирьох розділів, побудованих за напрямами окремих студій. У вступі обґрунтовано розуміння предикатоцентричної концепції речення, висвітлено проблеми взаємодії компонентів на ґрунті інтенційно-валентних властивостей предиката. У першому розділі проаналізовано семантичні типи предикатів, зокрема, виокремлено ментальні предикати, предикати фізичного стану, предикати емоційного стану та фактивні предикати. У другому розділі аргументовано семантичну структуру речень із предикатами різних форм вираження, репрезентовано предикати з ад‟єктивним компонентом, прислівник у предикативній функції, предикативні функції компонентів номінативного та незакінченого речень. Третій розділ присвячений ускладненню предикативної семантики речення такими компонентами, як вторинні предикатні значення дієприслівника, модифіковані синтаксичні структури з інфінітивом мети, стійкі дієслівно-іменні сполуки та прийменниково-субстантивні комплекси. У четвертому розділі досліджено семантичну категорійність предикатного ядра, розглянуто семантику інтервалу, дебітивність як семантичну категорію та перформативи у логіко-семантичному аспекті.