Проблема характеру в контексті духовної парадигми психології

Abstract

Аналізується сучасний етап дослідження проблеми характеру, причини зникнення інтересу до неї. Спираючись на методологічний, теоретичний і прикладний ресурси духовної парадигми психології констатується, що головними властивостями характеру є духовна і моральна спрямованості та гармонійність характеру.Стверджується, що для духовно спрямованого характеру властива виразна орієнтація на Я-духовне та вищі духовні цінності (віра, любов, добро, свобода і відповідальність). Моральна спрямованість характеру проявляється у безумовному прийнятті особистістю цінності іншого, моральному ставленні до себе, справи, матеріальних благ. Аморальність характеру зумовлена нездатністю особистості до диференціації добра і зла, несформованістюморального самоконтролю. Гармонійність характеру полягає в його цілісності, моральній силі, узгодженості і помірності прояву рис характеру. Дисгармонійність характеру визначається поєднанням корисливості, еоцен-тризму, екстернальності, тривожності, емоційної лабільності, слабкої волі. Дисгармонія проявляється вакцентуації, невротичності і психопатичності характеру. Найвищим рівнем дисгармонії є його психопатологія. На основі виділених властивостей характеру, які водночас слугували критеріями, виділено типи характеру. Духовно і морально спрямованому гармонійному і цілісному типові притаманна цілісна структура узгоджених конструктивних рис. Особистості з духовно і морально спрямованим дисгармонійним характером властиве неадекватне трактування та реалізація в житті духовних цінностей (декларативність, невротичність). Соціально-психологічному, морально індферентному типові характеру притаманна зайва акцентуація на адаптації до оточення поза духовно-моральним розвитком. Дисгармонійний тип характеризується соціально-психологічною неврівноваженістю, несформованістю моральності та духовного начал. Психопатичний тип відзначається поєднанням вираженого егоцентризму, безвідповідальності, агресивності з антисоціальною діловою спрямованістю. Констатується, що у досліджуваній вибірці найчастіше зустрічається дисгармонійний тип, а найрідше – психопатичний.