ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ТА АЗОТФІКСУВАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ НА БОБОВО-ЗЛАКОВИХ ЛУЧНИХ АГРОФІТОЦЕНОЗАХ ПРИКАРПАТТЯ.

Abstract

Показано особливості формування сіяних бобово-злакових агрофітоценозів, їх продуктивність та хімічний склад, поживність та енергоємність корму на темно-сірих ґрунтах Прикарпаття залежно від мінеральних добрив та азотфіксувальних препаратів. Протягом перших трьох років добре утримується в люцерно-злакових травостоях люцерна посівна, а конюшина лучна в конюшино-злакових травостоях – лише протягом перших двох років користування з часткою обох видів від 41 до 69 %. Включення різних видів бобових трав, а саме конюшини лучної та люцерни посівної, до суміші злаків підвищує продуктивність сіяних травостоїв у варіанті без добрив за виходом з 1 га сухої маси, сирого протеїну, кормових одиниць, обмінної енергії в 1,4-2,7 рази. Найбільшу продуктивність бобово-злакові травостої забезпечують за внесення Р90К120 у поєднанні з застосуванням азотфіксувальних препаратів, підвищуючи її на 12-19 % у порівнянні з варіантом без добрив. Включення до сумішей злаків конюшини лучної або люцерни посівної на варіанті без добрив та за внесення N30Р60К60 збільшує вміст сирого протеїну в сухій масі на 4,2-4,4 %, забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном – на 30-38 г., а також білка, перетравність сухої маси корму in vitro та зменшує вміст сирої клітковини і безазотистих екстрактивних речовин. Продуктивнішими з кращим хімічним складом та поживністю корму були люцерно-злакові сіяні травостої.