Взаємини українських діячів Галичини і Наддніпрянської України в австрійський період (ХІХ – початок ХХ століття)

Abstract

У статті висвітлюються взаємини між українськими діячами Галичини і Наддніпрянщини під владою Російської імперії в ХІХ – на початку ХХ ст. Незважаючи на регіональні особливості та різницю політичних режимів, в українській громадській думці посилювалося відчуття належності до самостійного народу, окремого від польського і російського (“великоруського”). Особливу увагу звернуто на уявлення про Галичину як невід’ємну частину русько-українського етнічного простору в творчості наддніпрянських дослідників, безпосередні контакти української інтелігенції обабіч австро-російського кордону, що були започатковані на більш-менш регулярній основі в 1830–1840-х рр. Тенденція до активізації наддніпрянсько-галицьких стосунків намітилася з початку 1860-х рр., що було пов’язано з антиукраїнськими репресіями російського царизму і перетворенням австрійської Галичини, з її конституційними можливостями, в центр загальноукраїнського руху. Найбільш вагомий вплив на розвиток ідеї української національної єдності відіграли з наддніпрянського боку П.Куліш, М.Драгоманов, М.Грушевський, а з галицького – І.Франко, О.Барвінський та ін.