ПСИХОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ АКСІОГЕНЕЗУ НЕВЕРБАЛЬНОЇ ЕКСПРЕСІЇ ОСОБИ ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ

Abstract

Актуальною проблемою психології становлення особистості є пошук релевантних індикаторів її поступального розвитку, які б маніфестували, по-перше, збагачення її ціннісно-смислового, інтенціонально-цільового, диспозиційно-ставленнєвого репертуару й, по-друге, відточення її інструментально-функціонального, суб’єктно-діяльнісного, виражально-регулятивного потенціалу. Відзначена двоєдність проявляється не тільки у “знакових” феноменах онтогенезу особи, а буквально в усіх подіях її повсякденного життя, буденних ситуаціях і симультанних життєвих реакціях. Відтак можемо стверджувати, що й ускладнення невербальної поведінки особи відбувається шляхом якомога повнішого втілення її життєвих устремлінь (потреб, очікувань, ціннісних орієнтацій, духовних прагнень тощо) при задіянні все більшого числа тілесних органів-знарядь – різноманітних експресивних кодів (міміка, пантоміміка, проксеміка та ін.). Таким чином, ми отримуємо змогу, опираючись на відомі психолого-педагогічній науці факти і закономірності, змоделювати аксіогенетичну логіку тілесної експресії особи, починаючи з найзнаменніших новоутворень її психічного розвитку.