Правові запозичення, рецепція, уніфікація: співвідношення понять

Abstract

Застосування правових запозичень не ставить за мету узгодження певного правового інституту з якими-небудь засадами. Першочерговою метою будь-якого запозичення є заповнення прогалин, білих плям у регулюванні певних правовідносин у внутрішньому законодавстві. Хоча як наслідок запозичення певне зближення внутрішнього законодавства із міжнародним правом, наднаціональним правом не виключається. Таким чином, відмінність правових запозичень від уніфікації та рецепції полягає в тому, що правове запозичення завжди пов’язане з сприйняттям певної невідомої досі правової норми чи правового інституту. Неможливим є запозичення правової норми лише шляхом виключення з національного законодавства норм, які не відповідають міжнародному праву чи праву правової системи, з якої береться таке запозичення. Відмінність правових запозичень від уніфікації полягає в тому, що внаслідок сприйняття правовою системою України певних положень права іноземної держави не відбувається перейняття правом іноземної держави особливостей правової системи України (що має місце при уніфікації).