Сім’я як суб’єкт успішної соціальної адаптації дітей молодшого шкільного віку з порушеннями зору

Abstract

Стаття присвячена вивченню ролі сім’ї в соціальній адаптації дітей молодшого шкільного віку з порушеннями зору. Здійснено аналіз понять “адаптація”, “соціалізація” та “дезадаптація”. Виявлено проблеми з якими стикаються діти з вадами зору. Зазначено, що адаптація є ключовим елементом, що сприяє соціалізації людини, зокрема механізми адаптації включаються у проблемних ситуаціях. Увагу приділено питанням розвитку адаптаційних механізмів зазначеної категорії дітей до соціуму. Підкреслено, що саме у родині відбувається первинна соціалізація особистості, засвоюються перші соціальні ролі, закладаються основні життєві цінності, відбувається становлення особистості. Сім’я розглядається як соціальний інститут, осередок формування життєвих навичок, передача традицій та поведінкових сценаріїв. Окреслено особливості виховання і становлення особистості дитини з вадами зору. Зокрема, виховний потенціал зосереджується на перші три роки життя дитини. Важливу роль відіграє формування самооцінки дитини з вадами зору. Сензетивним періодом можна вважати шкільний вік. Підкреслюється роль батьків, що виступають посередниками між соціумомом та дитиною. Тим самим, допомагають встановлювати контакти з однолітками, сприяють налагодженню спілкування. Зверта­ється увага на особистісно-орієнтований підхід до дитини з вадами зору. Визначено, що діти потребують психолого-педагогічного супроводу.