Правові запозичення: pro et contra

Abstract

Запозичення в корпоративному праві відіграють вагому роль, зважаючи на глобалізаційні процеси, які відбуваються в світі. Практика правових запозичень в останні роки стала значно ширшою. Це стосується всіх країн без жодних винятків. Міжнародне право є одним із найпотужніших джерел таких взаємовпливів. Присутність правових запозичень в корпоративному праві України відзначається рядом українських вчених. Між тим ґрунтовний їх аналіз не проводився. Аналіз правових запозичень важливий не лише в аспекті з’ясування співвідношення з процесом гармонізації, зближення та уніфікації права, можливості застосування стандартизованих правових норм, правових конструкцій, вирішення проблем, які виникають у зв’язку цим. Проблематика правових запозичень значно ширша та має глибше теоретико-методологічне значення. Визнання існування правових запозичень ставить під сумнів одну із засад теорії права про те, що виключно держава визначає зміст права, а право в об’єктивному розумінні завжди є продуктом автономного розвитку в середині держави. В статті автор аналізує точки зору як прихильників, так і скептиків концепції правових запозичень. Автором відзначається, що сприйняття концепції правових запозичень серед її прихильників суттєво різниться – від концепції правових запозичень як вільно трансплантабельних правових норм та інститутів незалежно від регіональних умов (Аллан, Ватсон, Дж. Самуель,) до визнання правових запозичень з урахуванням соціально-економічних умов держави, якою запозичується правова норма, інститут чи доктрина (Отто Кан Фрейнд, Е, Оруку, Матіас Сімз та ін.). Скептицизм більшості критиків ідеї правових запозичень зводиться до неможливості ідентичного тлумачення в силу різного рівня правової свідомості, відмінностях у правовому мисленні, неможливості досягнення ідентичного впливу на суспільні відносини у зв’язку з різницею соціального та економічного розвитку в державах. Автор підсумовує, що правові запозичення важливі тим, що дозволяють удосконалити корпоративне право України не лише на основі стандартів права товариств ЄС, а з урахуванням досвіду застосування іноземних правових інститутів, що довели свою ефективність як в країні походження так і за її межами.