ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ У КОНТЕКСТІ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ І САМОРЕАЛІЗАЦІЇ

Abstract

Сучасна наукова зацікавленість проблемою «студентського вигорання» зумовлена тим фактом, що наявність основних ознак емоційного вигорання негативним чином впливають на успішність (академічну, особистісну) та перешкоджають становленню (професійному, особистісному) майбутнього фахівця, призводячи до виникнення ускладнень щодо стану його фізичного і психічного здоров’я та психологічного благополуччя. З огляду на це, актуальність даної проблеми є незаперечною та потребує особливої уваги, враховуючи те, що синдром емоційного вигорання, хоч і може загрожувати кожному, проте, передусім, створює ризик для тих осіб, основний вид діяльності яких, передбачає тривалий стрес у сфері міжособистісного спілкування. Студенти-психологи становлять особливу «групу ризику», так як, по-перше, їхня майбутня професія психолога передбачає покладення на себе значного тягаря відповідальності за клієнта чи пацієнта, встановлення довірливих відносин з ним і вміння керувати емоційною напругою міжособистісного спілкування (вже у вищій школі молодь здобуває перший досвід цієї професійної діяльності), а, подруге, ці майбутні психологи є студентами, для яких етап фахового навчання зумовлює нашорошеність щодо майбутньої професійної самореалізації, переживання низки психологічних феноменів, пов’язаних з віковими особливостями молоді та потраплянням в академічне середовище, що створює подвійну загрозу появи у них синдрому емоційного вигорання. Враховуючи високу ймовірність такої загрози, надзвичайно важливими видаються ґрунтовні і комплексні дослідження проблеми «студентського вигорання» з подальшою розробкою продуктивних підходів, ефективних технологій попередження та зменшення ризику розвитку емоційного вигорання для майбутніх фахівців задля збереження їх особистісного та професійного потенціалу