Політика історичної пам’яті в науці про міжнародні відносини: контекст польсько-німецьких відносин

Abstract

Незважаючи на майже столітню історію науки про міжнародні відносини, категорія «історична політика» достатньо слабо розвинена в теорії. Стаття присвячена аналізу та інтерпретації суспільного конструкту «історична політика» в теорії міжнародних відносин. Зроблений науковий аналіз основних підходів в ТМВ з метою пошуку ролі суспільного конструкту в теорії міжнародних відносин.

В рамках дослідження проаналізовано ідеалізм, реалізм, неоідеалізм та неореалізм. Без уваги не залишилися постпозитивіські підходи – конструктивізм та постмодернізм.

У процесі дослідження обґрунтовано використання історичної політики в теорії міжнародних відносин. Найкраще характеризує особливості історичної політики та її вплив на міждержавні відносини постпозитивіський напрямок – структуралізм. В період конфлікту міждержавних відносин історична політика вливає на поширення серед суспільства наративу віктимізації та примату жертовності. Віктимізація означає використання кількості завданих жертв сторонами. Як правило кількість жертв завжди вища ніж існує насправді. Примат жертовності несе в собі те, що одна сторона є жертвою, а інша агресором. Це перенеситься на політичний рівень та часто артикулюється у політичному дискурсі.

Реалізація історичної політики на міжнародній арені відбувається через публічну дипломатію як в період конфліктів так і в період дружніх відносинах.

Публічна дипломатія достатньо новий підхід до реалізації зовнішньої політики, який розширює коло ініціаторів у сфері реалізації зовнішньої політики країни. Між іншим – це суспільство та його окремі одиниці. Кінцевим отримувачем ініціатив також виступає суспільство, проте іншої держави. Саме тут проявляється поле діяльності публічної дипломатії.