Тенденції до сакралізації жанрів в українській музиці останньої третини ХХ ст.: передумови і контекст (на прикладі творів Г. Гаврилець)

Abstract

В період інтенсивного переосмислення цінностей й активного відродження духовної музики, поле сакральної творчості значно розширилося, змальовуючи нові нюанси в глобальній проблемі «композитор і традиція». Сьогодні до сакральних явищ зараховують не тільки ті, що безпосередньо стосуються релігійно-містичного чи ірраціонального, але й ті, що вирізняються із ряду звичайних речей, оскільки втілюють високодуховні ідеї та образи. Музичне мистецтво якнайкраще слугує провідником сакрального як «таємного слова», щораз відкриваючи нові можливості до більш глибшого осмислення проявів самого життя як найвищої сакральної таємниці. Всі ці особливості релігійного, філософського і ментально-психологічного яскраво втілююються в сучасній творчості й, зокрема, хоровій музиці Ганни Гаврилець. Метою даної наукової розвідки є основні параметри концепцій і стилістичні моделі сакралізації образного змісту хорових творів Г. Гаврилець у контексті аналогічних тенденцій української музики останніх десятиліть ХХ століття. У зв’язку із метою даної розвідки були поставлені наступні завдання: виявити формотворчі та стилістичні механізми дії сакральних чинників у творах Г. Гаврилець; створити картину звернень українських композиторів, а саме Г. Гаврилець до ідеї сакрального в хоровому жанрі; класифікувати сакральні сфери за походженням і проаналізувати втілення їх у творчості композитоки. У висновках стверджується, що осмислюючи для власної інтерпретації етнозорієнтовані явища і окремі зразки автентичного середовища та авторської творчості, композиторка виявляє сприйняття їх як цілісної художньоестетичної системи, якій притаманні чіткі концепційні і конструктивні закономірності у відтворенні інтерпретованої образності та насиченість самобутньою символікою, що втілюється в жанровоінтонаційних та мовностилістичних елементах її музичних текстів.