ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ В ПРОЦЕСІ ЙОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ

Abstract

Гострота, якої наразі у психології набули поняття цінності і творчості (творчого потенціалу), загострили необхідність розроблення більш конструктивного підходу до їх розв’язання, з одного боку, створення надійнішого інструменту експериментального дослідження останніх – з іншого. Стосовно порушених питань, спільною основою, яка дозволяє об’єднати зусилля багатьох спеціалістів, передовсім психолого-педагогічного профілю, може слугувати гуманістичний підхід, що у своєму конкретно-науковому вигляді реалізується у принципі особистісно-орієнтованого навчання й виховання. В цьому контексті категоріям цінності і життєтворчості належить провідне місце, адже саме завдяки їй відкривається реальна можливість пояснення низки стрижневих психолого-педагогічних проблем як теоретичного, так і практичного порядку. На особливу увагу заслуговують питання детермінації та закономірностей розвитку ціннісної свідомості упродовж одного з важливих онтогенетичних етапів життєвого шляху особистості, яким є етап вузівського навчання (студентський вік). Існуючий досвід психологічного дослідження особистості студента у новій для нього інституалізованій формі діяльності, відповідно оволодіння ним у новій ситуації засобами власного само створення (самодетермінації), свідчить про суттєві трансформації, що відбуваються у цей період у внутрішніх зв’язках особистісної організації, які у свою чергу призводять до появи якісних змін, нових психологічних новоутворень, завдяки яким особистість піднімається на інший рівень самоорганізації та самовияву у складній і динамічній системі взаємозв’язків із навколишньою дійсністю. Здійснений у монографії аналіз літератури із відповідної тематики виявив, що переважна більшість досліджень психологічних особливостей студентства як окремої соціальної спільноти обмежується фіксацією тих або інших психічних феноменів на певному, обмеженому відповідним часом, відрізку, а відтак не виходять за рамки статичної моделі особистості. Водночас проблема дослідження психологічних механізмів самореалізації особистості як суб’єкта власної життєтворчості упродовж всього циклу навчання у вищому навчальному закладі залишається недостатньо розробленою. Подані у монографії результати теоретико-експериментального дослідження вказаних психологічних реалій, а також інструментальні засоби їх діагностики і оптимізації сприятимуть поглибленню уявлень про психологічні механізми процесу самореалізації особистості, відтак введенню цих уявлень в цілісну картину закономірностей розвитку й саморозвитку особистості на одному з важливіших етапів її онтогенезу.