ДИХОТОМІЯ ПОНЯТЬ „АГЕНСИВНІСТЬ” / „ДЕЗАГЕНСНІСТЬ” У ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ

Abstract

Назва „безособові речення” неадекватно відбиває семантичну суть таких структур, адже особа-суб’єкт зазвичай есплікується, втілюючись у непрямих відмінках іменника чи особового займенника, або домислюється завдяки контексту. Враховуючи наявність (експліцитну чи імпліцитну) семантичного суб’єкта, зумовлену потребою актуалізувати або не актуалізувати діяча, за інформаційною заданістю особи – конкретної, невизначеної чи узагальненої, речення можна поділити на агенсивні й безагенсні з подальшим поділом на означено-, неозначено- й узагальнено-суб’єктні.