Від свята Гуцульщини до Союзу гірських земель: окремі елементи конструювання польської етнополітики в Карпатському регіоні у 1930-х рр.

Abstract

У статті проаналізовано етнополітику Польщі щодо українського населення Карпатського регіону у 1930-х рр. Простежено теоретичні аспекти ставлення влади до національних меншин. Заперечуючи приналежність українців до власного народу, офіційна Варшава твердила про існування окремих місцевих народів: гуцулів, лемків, бойків. Карпатський регіон став полігоном для національних експериментів, де апробовувалися різні інструменти та формати підтримки самобутності етнографічних груп з метою нейтралізації українськості, зменшення впливів українських товариств, партій. Наукові дослідження польських вчених доводили окремішність, унікальність населення та регіону. Практичним виміром державної політики стали робота конференцій, діяльність різних товариств (Польського Татранського Товариства, Товариства приятелів Гуцульщини, Товариства розвитку східних земель), проведення свят, імпрез. З пропагандистською метою проводилось Свято гір, яке мало репрезентувати досягнення художніх аматорських ансамблів горян. Висвітлено організаційні та інституційні особливості підготовки та проведення свята гір, Гірського з’їзду. Простежено перебіг та зміст, локації та чисельність, способи заохочення учасників цих заходів. Союз Гірських земель координував діяльність товариств в громадській, культурній, освітній, науковій, економічній, туристичній сферах з метою охорони регіональної народної культури гуралів, друкував та тиражував різноманітні матеріали для збереження польської своєрідності. Інтенсифікація Союзу Гірських земель відбулася зі створенням Бюро регіонального планування гірських земель. Польській політиці асиміляції протидіяв український національний рух, чия ефективність доводилась непопулярністю польських проєктів серед місцевого населення.