Право на екологічну інформацію в законодавстві ЄС

Abstract

Право на екологічну інформацію є одним з фундаментальних екологічних прав. Більше того своєчасне, повне та достовірне інформування про стан довкілля є передумовою належної реалізації інших екологічних прав, а об’єктивність й доступність екологічної інформації – гарантією ефективного функціонування механізму забезпечення екологічної безпеки. Сьогодні право на екологічну інформацію знаходить своє нормативне закріплення в актах міжнародного, європейського та національного законодавства. Безумовно, що кожен з цих рівнів правової регламентації перебуває в взаємообумовленому зв’язку, опирається на спільно визнаний підхід і орієнтується на формування єдиних політик і практик держав при здійсненні екологічного інформаційного забезпечення й управлінні в галузі охорони довкілля загалом. Мета цієї статті полягає в розгляді передумов закріплення права на екологічну інформацію в законодавстві ЄС, аналізі його місця в європейських нормативно-правових актах, з’ясуванні їх значення та впливу на екологічне законодавство України. В статті зроблено висновок, що ЄС є активним учасником міжнародної екологічної політики, що підтверджується фактом підписання ним низки конвенцій, спрямованих на вирішення питань транскордонного значення, а також результатом впровадження положень цих документів у своє внутрішнє законодавство. Так, і країни-члени ЄС є сторонами Орхуської конвенції й сам ЄС імплементував її принципи в установчих договорах і нормах вторинного права. При цьому базовим документом ЄС у сфері екологічного інформаційного забезпечення є Директива 2003/4/ЄС Європейського парламенту і Ради від 28 січня 2003 року про доступ громадськості до екологічної інформації та про скасування Директиви 90/313/ЄЕС. Водночас основні засади та порядок регулювання еколого-інформаційних відносини в ЄС визначені й у інших актах його внутрішнього законодавства, напряму пов’язаних з Директивою 2003/4/ЄС, а елементи механізмів екологічного інформаційного забезпечення опосередковано зустрічаються й у нормах вторинного права ЄС, які стосуються інших питань охорони довкілля чи його окремих компонентів.