Please use this identifier to cite or link to this item: http://hdl.handle.net/123456789/20543
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorДанилюк, Леся Романівна-
dc.date.accessioned2024-10-02T13:20:53Z-
dc.date.available2024-10-02T13:20:53Z-
dc.date.issued2024-09-
dc.identifier.citationДанилюк Л. Р. Право на екологічну інформацію в законодавстві ЄС. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Івано-Франківськ, 2024. Випуск 65. С. 3.21–3.30. URL: https://journals.pnu.edu.ua/index.php/apiclu/article/view/8411/8558. (дата звернення: 02.10.2024). DOI: https://doi.org/10.15330/apiclu.65.3.21-3.30.uk_UA
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/20543-
dc.description.abstractПраво на екологічну інформацію є одним з фундаментальних екологічних прав. Більше того своєчасне, повне та достовірне інформування про стан довкілля є передумовою належної реалізації інших екологічних прав, а об’єктивність й доступність екологічної інформації – гарантією ефективного функціонування механізму забезпечення екологічної безпеки. Сьогодні право на екологічну інформацію знаходить своє нормативне закріплення в актах міжнародного, європейського та національного законодавства. Безумовно, що кожен з цих рівнів правової регламентації перебуває в взаємообумовленому зв’язку, опирається на спільно визнаний підхід і орієнтується на формування єдиних політик і практик держав при здійсненні екологічного інформаційного забезпечення й управлінні в галузі охорони довкілля загалом. Мета цієї статті полягає в розгляді передумов закріплення права на екологічну інформацію в законодавстві ЄС, аналізі його місця в європейських нормативно-правових актах, з’ясуванні їх значення та впливу на екологічне законодавство України. В статті зроблено висновок, що ЄС є активним учасником міжнародної екологічної політики, що підтверджується фактом підписання ним низки конвенцій, спрямованих на вирішення питань транскордонного значення, а також результатом впровадження положень цих документів у своє внутрішнє законодавство. Так, і країни-члени ЄС є сторонами Орхуської конвенції й сам ЄС імплементував її принципи в установчих договорах і нормах вторинного права. При цьому базовим документом ЄС у сфері екологічного інформаційного забезпечення є Директива 2003/4/ЄС Європейського парламенту і Ради від 28 січня 2003 року про доступ громадськості до екологічної інформації та про скасування Директиви 90/313/ЄЕС. Водночас основні засади та порядок регулювання еколого-інформаційних відносини в ЄС визначені й у інших актах його внутрішнього законодавства, напряму пов’язаних з Директивою 2003/4/ЄС, а елементи механізмів екологічного інформаційного забезпечення опосередковано зустрічаються й у нормах вторинного права ЄС, які стосуються інших питань охорони довкілля чи його окремих компонентів.uk_UA
dc.publisherПрикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаникаuk_UA
dc.subjectекологічні праваuk_UA
dc.subjectекологічна інформаціяuk_UA
dc.subjectеколого-інформаційні відносиниuk_UA
dc.subjectекологічне інформаційне забезпеченняuk_UA
dc.subjectекологічна безпекаuk_UA
dc.subjectзабезпечення екологічної безпекиuk_UA
dc.subjectуправління в галузі охорони довкілляuk_UA
dc.subjectЄСuk_UA
dc.titleПраво на екологічну інформацію в законодавстві ЄСuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Appears in Collections:Навчальні матеріали (ННЮІ)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
2024.65.3.danylyuk.pdf296.71 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.