Про спірність правової природи договору, факту його укладеності або чинності

Abstract

Стаття присвячена деяким особливостям договорів, що регулюють відносини на межі з публічними, зокрема за участю органів державної влади, що слідують із сплати податків та впливу цього на майновий стан особи-сторони договору. Так, цивільний договір може обумовлювати права та обов’язки, визначені публічним правом, зокрема щодо сплати податків. Можливо й існування взаємопов’язаного зв’язку, коли з цивільного договірного зобов’язання слідує податкове, за порушення якого договором передбачається цивільно-правова відповідальність. Зазначено на відмінності цивільних договорів від адміністративних.Вимоги до форми цивільного договору передбачають наявність підпису його сторін. Відповідно, у відсутність у договорі підпису або в разі, коли договір підписано іншою особою, а не стороною договору, він буде непідписаний, що породжує питання про його недійсність або неукладеність. Такі наслідки можуть негативно відбитися на цивільному обороті. Тому способом збереження сили договору і негативного впливу на порушника є підхід про недопустимість використовувати недійсність правочину всупереч принципу добросовісності. Сторони договору мають право визнати відносини між собою з будь-якого часу, що передує укладенню договору. Тим самим вони надають договору ретро-активної дії. Якщо для сторін договору таке становище не викликає проблем, то для інших осіб, права та обов’язки яких можуть залежати від прав та обов’язків сторін договору, це може негативно відбитися. Можна також спрогнозувати, що це відіб’ється не лише на третіх особах, а й на публічних обов’язках сторін договору, зокрема у сфері оподаткування. Такого роду «приховані» відносини для третіх осіб, які насправді могли й не існувати, сприятимуть деструкції правовідносин, вносять безлад у те, коли і між ким вони насправді виникли. Тому в подібних випадках слід виходити із зловживання правом.