Категорія договору в умовах миру і війни

Abstract

Стаття присвячена аналізу комплексу питань, пов’язаних зі з’ясуванням значення цивільних договорів в умовах війни. Відповідні питання розглядаються у контексті проблематики забезпечення цивільного правопорядку в Україні та світі, порушеного анексією Криму та, ще більшою мірою, повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ в Україну. При цьому звертається увагу на те, що важливе значення має адаптація категорії цивільного до-говору, який є одним з найважливіших інститутів демократичного (відкритого) суспільства, до умов війни (воєнного стану), забезпечуючи при цьому збереження приватноправової сутності таких договорів, враховуючи при цьому публічні інтереси. Зазначається, що цивільні договори можуть розглядатися у різних значеннях, серед яких практично найбільш важливими є розуміння його як форми цивільного законодавства та як підстави виникнення цивільних прав та обов’язків. По-перше, договір є формою цивільного права, яка дозволяє долати прогалини в цивільному законодавстві. По-друге, договір як домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, є підставою виникнення цивільних правових відносин, і таким чином, безпосередньо регулює поведінку сторін, визначає права і обов’язки учасників суспільних відносин. Під таким кутом зору істотне значення має передбачене ст. 633 ЦК розрізнення приватноправових договорів та договорів публічних. Ця норма визначає, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Режим публічних договорів є винятком із загального правила, він протилежний режиму «свободи договорів», який найбільш повно виражає приватноправові засади, що складають основу цивільного права. Що стосується засад договірного регулювання в умовах війни (воєнного стану), найважливішою з новел тут має бути прагматична інтерпретація принципу свободи договору, котрий є однією із засад цивільного законодавства. Пропонуються зміни у пункт третій частини першої статті 3 ЦК «Загальні засади», виклавши його у наступній редакції: «у період воєнного стану принцип свободи договору реалізується, якщо це не суперечить інтересам суспільства і не загрожує обороноздатності держави».