Система принципів права охорони довкілля в українській та польській правових доктринах

Abstract

У статті аналізуються теоретичні підходи до розуміння системи принципів права охорони довкілля в Україні та Республіці Польща. Автор проводить тлумачення основоположних нормативно-правових актів, а також узагальнення поглядів українських та польських науковців щодо розуміння фундаментальних засад еколого-правового регулювання суспільних відносин. Система принципів права охорони довкілля України традиційно виводиться з нормативно-закріпленого переліку принципів в ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Водночас у навчальній та науковій українській юридичній літературі представлені більш укрупнені чи, навпаки, деталізовані переліки принципів права охорони довкілля. Польський фундаментальний закон про охорону довкілля не містить єдиного переліку принципів, але включає ряд окремих статей, об’єднаних під категорією загальних засад еколого-правового регулювання. В польській еколого-правовій доктрині (як і в українській) відсутній єдиний підхід до систематизації принципів. У статті наводяться основні з представлених в науковій літературі підходів, а також пропонована система принципів в доктринах обох держав, які сходитися в багатьох позиціях. При цьому автор відзначає тенденцію останніх років, як серед українських, так і польських науковців, до ширшого аналізу принципів права охорони довкілля, які базуються на загальних засадах права ЄС, таких як справедливість, пропорційність, субсидіарність. У вузькому розумінні принципів права охорони довкілля науковцями акцентується на принципі сталого розвитку, попередження, комплексного підходу, забезпечення участі громадськості. В праві охорони довкілля Польщі осібне важливе значення має принцип інтеграції, що передбачає необхідність врахування питань охорони довкілля в різного характеру галузевих політиках, стратегіях, планах. В Україні ж актуального значення та значної уваги в роботах науковців набуває принцип екосистемного підходу.