Психосемантичні індикатори психологічного благополуччя жінки у період середньої дорослості

Abstract

У статті піддаються дослідженню психосемантичні індикатори психологічного благополуччя жінки у період середньої дорослості. Дається розуміння самого поняття «психологічне благополуччя», яке визначається як інтегральний показник ступеня спрямованості особистості на реалізацію основних компонентів позитивного функціонування, а також реалізованості цієї спрямованості, що суб’єктивно виражається у відчутті щастя, задоволеності собою і власним життям. У дослідженні були виявлені та проаналізовані психосемантичні індикатори психологічного благополуччя жінки в період середньої дорослості. Цьому слугувало використання проективної методики «Незакінчені речення» та техніки метафоризації – застосування психотехнологічних ресурсів метафори. Загальна кількість вибірки склала 30 осіб (жінки вікового періоду середньої дорослості, які проживають в Івано-Франківській, Тернопільській та Рівненській областях). Дослідження проводилось у 2021 році. За результатами дослідження серед основних складових частин психологічного благополуччя, які виокремили респонденти, були: здоров’я (57%); гармонійні стосунки (50%); достаток, хороша робота, матеріальне благополуччя (42%); психологічна рівновага, внутрішній баланс (43%); потреба (та можливості) у самореалізації (30%). Були окреслені чинники, що можуть зруйнувати психологічне благополуччя жінки, серед яких: втрата здоров’я; фінансові труднощі; непорозуміння в родині; життєві потрясіння (війна, смерть близьких, руйнування чи втрата життєво цінного). У процесі виокремлення смислових конструктів з використанням метафори було виявлено, що більшість з них носила життєстверджуючий, позитивний настрій, з мотивацією на активне життя, працю. Значна частина була спрямована на духовну складову частину, що характеризувало зрілу позицію жінок в цьому віці. Разом ізтим було виявлено дві модальності емоцій: позитивна і негативна, що є свідченням того, що ставлення до себе, як і до свого життя, є виключно індивідуально-психологічною складовою частиною особистості, де мають місце як особистісні особливості індивідуальності, так і вибудовані ціннісно-смислові конструкти у цей період життя.