Формування емоційного інтелекту як чинника зміцнення психічного здоров’я та адаптації студентів у кризових умовах військового стану: теоретичне обґрунтування проблеми

Abstract

Актуальність і практична значущість порушеної проблеми зумовлюється погіршенням психічного здоров’я українського населення, зокрема студентської молоді, за умов запровадження у 2022 р. військового стану в Україні. Подолання цієї проблеми потребує пошуку ефективних інструментів. Одним із них є формування емоційного інтелекту. Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні потенційних можливостей розвитку емоційного інтелекту в студентської молоді як чинника збереження її психічного здоров’я та адаптації до кризових ситуацій спричинених військовими діями в Україні. Методи дослідження: евристично-пошуковий (для систематизації і аналізу наукових джерел з порушеної проблеми); аналізу і синтезу (для розкладення і членування процесів і явищ формування емоційного інтелекту та сполучення розрізнених даних для відображення об’єкта дослідження як цілості); контент-аналіз, дискурс-аналіз (для вивчення окремих аспектів досліджуваних феноменів із позицій наукового дискурсу). Результати дослідження полягають у розробці комплексної моделі формування емоційного інтелекту студентської молоді в кризових ситуаціях. Вона синтезує чотири основні теоретичні концепти: перший визначає емоційний інтелект як когнітивну здатність, спрямовану на обробку інформації крізь призму емоційного сприйняття; другий характеризує емоційний інтелект як здатність особи розпізнавати і розуміти емоції, наміри, бажання власні та інших людей, а також управляти ними; третій – структурує емоційний інтелект як рівні володіння особою 15 здібностями; четвертий стосується поєднання в структурі емоційного інтелекту особистісного та міжособистісного компонентів. Науково-теоретичне обґрунтування порушеної проблеми уможливило висунути гіпотезу, згідно з якою формування емоційного інтелекту студентської молоді, зокрема його чотирьох компонентів (інформаційний; адаптаційна поведінка; самоконтроль; емпатія), може стати ефективним чинником збереження її психічного здоров’я та адаптації до кризових ситуацій.