Князь Данило Романович та угорські королі 1205–1235 рр. Частина 2

Abstract

Актуальний матеріал присвячений другій частині ініційованої 2019 р. львівським професором Володимиром Александровичем дискусії про характер взаємовідносин князя Данила Романовича із угорськими королями Андрієм ІІ та Белою IV. Дана стаття торкається участі волинського володаря у коронаційних врочистостях Бели, що мали місце у Столичному Білгороді (сучасне угорське місто Секешфехервар) 14 жовтня 1235 р. Шляхом порівняльного аналізу описів коронації угорських володарів ХІІІ–XV ст. автори дійшли висновків про неповне відтворення на сторінках Пожонської хроніки відведеної Данилові ролі. На основі лише цього лаконічного сюжету неможливо реконструювати усіх подробиць врочистостей коронування Бели IV, а найголовніше –статусу у них руського князя. Однак за-стосування компаративного аналізу в роботі з писемними джерелами, проведення польових досліджень дають змогу чітко стверджувати: 1) Данило Романович провадив королівського коня упродовж усієї церемонії (а не лише, до храму Свв. Петра і Павла), що тривала упродовж дня на різних підготовлених для неї локаціях; 2) зафіксований чи не вперше під час церемоніалу жест Officium stratoris за присутності людей імператора Фрідріха ІІ слугував, на наш погляд, прикладом imitatio відповідних традицій Священної Римської імперії із однозначним, зрозумілим усім присутнім, сенсом; 3) для Романовичів участь князя Данила у врочистостях 14 жовтня 1235 р. не вважалася вартою сімейної пам’яті, можливо принизливою, а тому, на відміну від багатьох інших знаменитих подій свого часу, не потрапила насторінкиупорядкованоїприїхньомудворіхроніки(так званого Галицько-Волинського літопису);4)жест ведення волинським володарем коня Бели IV став необхідним інструментом врегулювання його відносин із Арпадами після спершу смерті на початку 1234 р. у обложеному військами Данила Галичісина Андрія ІІ герцога Андрія, згодом 21 вересня 1235 р. –самого короля Угорщини, а відтак –підтримки угорською королівською родиною у місті над Дністром Михайла Всеволодовича і його сина Ростислава. Монгольське вторгнення до Угорщини 1241–1242 рр., поразка військ Ростислава Михайловича і бана Філі у битві під Ярославом 17 серпня 1245 р., а також повернення у квітні –травні 1246 р. старшого Романовича живим після візиту до хана Бату кардинально змінили акценти міждинастичних стосунків. Відтепер задекларована 14 жовтня 1235 р. жестом Officium stratoris залежність князя Данила від Бели IV поступилася нагальній потребі спільних партнерських дій проти номадів, навіть шляхом укладення нерівноправного з погляду Арпадів матримоніального союзу з Романовичами.