Корпоративний секретар як суб’єкт фідуціарних обов’язків

Abstract

Стаття присвячена аналізу правового статусу корпоративного секретаря крізь призму обов’язків останнього як суб’єкта фідуціарних обов’язків. Наголошується, що з’ясування даного питання важливе, оскільки від цього залежить: 1) можливість, а головне, правомірність припинення його повноважень без об-ґрунтування підстав такого звільнення та з підстав, що не охоплюються ст. 36 Кодексу Законів про працю України; 2) можливість/неможливість притягнення його до відповідальності за дії, які виходять за межі дисциплінарного, адміністративного чи кримінального правопорушення.Підкреслюється, що на законодавчому рівні належність фідуціарних обов’язків посадовим особам випливає із необхідності діяти: 1) в інтересах товариства та в рамках повноважень; 2) в такий спосіб, який на його добросовісне переконання, сприятиме досягненню: а) мети діяльності товариства; б) успішних результатів діяльності товариства на користь всіх його акціонерів в цілому, для чого він повинен враховувати: можливі наслідки своїх рішень у довгостроковій перспективі; інтереси працівників товариства. Аналізується правова природа фідуціарних обов’язків. Обґрунтовується, що хоча корпоративний секретар і не відноситься безпосередньо до органів управління акціонерного товариства, однак характер його компетенції зумовлює особливе правове становище корпоративного секретаря. Фідуціарний обов’язок існує там, де одна особа, власник покладає особливу надію або висловлює довіру іншій особі, фідуціару, та покладається на нього, тоді як фідуціар діє на власний розсуд з використанням власного досвіду.Автор підсумовує, що корпоративний секретар є суб’єктом фідуціарних обов’язків, оскільки реалізує від імені товариства обов’язок останнього щодо забезпечення акціонерів інформацією про товариство; на корпоративного секретаря поширюється правила щодо заборони конкуренції (конфлікту інтересів) та зобов’язаний діяти в кращих інтересах товариства; є носієм конфіденційної інформації товариства.