Місце підроблення документів у системі посягань на документообіг за кримінальним правом України

Abstract

Динамізм кримінального законодавства, неузгодженість його положень між собою та із положеннями регулятивного законодавства, ставлять перед наукою кримінального права завдання систематизації відповідного матеріалу, класифікації нормативних положень на підставі об’єктивних критеріїв, відшукання прогалин та надміру правового регулювання, колізій та невиправданої конкуренції та вироблення пропозицій з удосконалення стану правового забезпечення охорони певного об’єкта від кримінально-протиправних посягань. При цьому також слід мати на увазі те, що документообіг як об’єкт кримінально-правової охорони не знайшов свого відокремленого відображення у системі Особливої частини КК України і охороняється нормами про кримінальні правопорушення, які посягають на цілком різні родові об’єкти. Це ускладнює системне уявлення про те, яке ж місце посідають кримінальні правопорушення, пов’язані із підробленням документів у цій системі. Наука кримінального права має у своєму арсеналі глибокі та ґрунтовні дослідження як самої системи посягань на документообіг, так і окремих проблем кримінально-правової регламентації окремих видів підроблення документів. Поряд із тим, розвиток суспільних відносин, поява специфічних видів документів, внесення до КК України змін та доповнень, не дає можливості зробити висновок, що проблема визначення місця підроблення документів у системі посягань на документообіг за КК України є остаточно вирішеною. У статті висунуто та обґрунтовано гіпотезу щодо системи видів посягань на документообіг та визначення на підставі об’єктивних критеріїв у ній місця групи кримінальних правопорушень, пов’язаних із підробленням документів. Підроблення документів є сукупністю кримінальних правопорушень, спрямованих на появу у об’єктивній дійсності несправжнього документа. Тим самим воно відрізняється від незаконного поводження зі справжніми або підробленими документами, яке також посягає на документообіг.