Зміст та обсяг поняття «корупційне кримінальне правопорушення» у кримінальному праві України

Abstract

У статті констатується, що і у доктрині кримінального права, і у правозастосовній практиці залишилися невирішені проблеми, пов’язані саме із змістом та обсягом поняття «корупційне кримінальне правопорушення». Після введення до КК України поняття корупційного злочину у примітці до ст. 45 КК України, наукові дискусії змінили свій акцент на аналізі обґрунтованості визначення відповідного поняття у спосіб вичерпного переліку належних до корупційних складів злочинів; концентрувалися на самому, визначеному законодавцем, переліку, на його доповненні або, навпаки, скороченні. Мета цієї статті полягала в узагальненні наукових позицій стосовно змісту та обсягу поняття корупційне кримінальне правопорушення та визначення на цій основі авторської дефініції відповідного поняття. Встановлено, що основними векторами, на які спрямовані наукові результати висвітлених у спеціальній літературі досліджень, є три: 1) доповнення, розширення переліку визначених у примітці до ст. 45 переліку корупційних кримінальних правопорушень; 2) скорочення, звуження такого переліку. Перелік корупційних кримінальних правопорушень, а він виступає у даному випадку обсягом поняття «корупційне кримінальне правопорушення», безпосередньо залежить від змісту цього поняття. У цьому контексті продуктивними видаються спроби визначити поняття корупційне кримінальне правопорушення із використанням певної сукупності ознак, які характеризують два поняття, які його змістовно складають: «корупція» та «кримінальне правопорушення». Обидва ці поняття є нормативно визначені: Закон України «Про запобігання корупції» та ст. 11 КК України містять відповідні дефініції. У статті пропонується залишити у визначенні перелік «безумовно корупційних» кримінальних правопорушень, конститутивними ознаками складів яких є ознаки корупційних посягань: зловживання службовим становищем у широкому смислі та наявність неправомірно вигоди як мети, предмету чи засобу вчинення правопорушення. Із чинної редакції такого переліку варто виключити ст. 210 КК України. Однак це не означатиме, що діяння, яке підпадає під цю кримінально-правову заборону, не може бути корупційним. Його варто розглядати у контексті другої групи посягань – корупційних «під умовою». Формулюючи визначення цієї групи, видається варто відмовитись від вичерпного переліку, навівши у нормативному положенні ознаки фактичного складу посягання.