Аналіз змісту окремих євангельських підручників для викладання релігії в польщі з точки зору критичної педагогіки релігії

Abstract

Дослідження польської педагогіки релігії найчастіше перебувають у площині римо-католицької традиції християнства, в її катехитичній або керигматичній течії. Ця течія ставить за мету ”виховання до віри” і “у вірі”. Центром такої формули є проголошення керигми спасіння та формування вірних, які ідентифікують себе з власною церковною традицією. Приймаючи цю формулу, як римо-католицька, так і євангельська релігійна освіта розглядає педагогіку як свою допоміжну науку, що забезпечує концептуальний і методичний апарат для реалізації цілей, пов'язаних насамперед з локальною версією богослов'я, доктрини і вчення конкретної церкви. Однак педагогіка релігії, що практикується в керигматичній течії, не є єдиною течією цієї субдисципліни. Крім неї, виділяють, зокрема, герменевтичну та критичну педагогіку релігії, або релігійно-інформаційну педагогіку. Для критичної педагогіки релігії важливо дбати про зв'язок між релігійною освітою і соціальною реальністю. Її цілями є виховання критичної самосвідомості та емансипаційної компетентності, включаючи здатність викривати форми символічного насильства, присутні в інтерпретаціях релігійних текстів і соціальних практиках, що випливають з них, а також виховання соціальної прихильності до рівності і справедливості, протистояння маргіналізації, відчуженню, дискримінації та символічному насильству в найширшому сенсі. У статті представлено контент-аналіз вибраних підручників для викладання євангельського релігієзнавства та зроблено спробу розмістити модель релігійної освіти, що випливає з них, на карті зазначених тенденцій.