Вчителі німецької мови та учні з дислексією

Abstract

Дислексія - це розлад, з яким стикається значна кількість учнів у Європі та світі. Це специфічні труднощі у навчанні, в тому числі у вивченні мови. У літературі можна знайти публікації, що описують передумови, патомеханізм, симптоми та види дислексії. Існують також посібники, орієнтовані на батьків і вчителів дітей з дислексією. Ця стаття намагається заповнити прогалину у відсутності публікацій, адресованих вчителям конкретних шкільних предметів, зокрема, вчителям німецької мови, які мають у своїх класах дітей з дислексією. У статті вказується на труднощі, з якими стикаються вчитель та учні. Після синтетичного огляду літератури про дислексію та презентації стану досліджень на цю тему наводяться основні закони та положення польської правової системи, які стосуються становища дитини з дислексією в школі і, зокрема, на уроках сучасної мови (німецької). Польська правова система та знання, що містяться в найновішій літературі, встановлюють рамки поведінки навчальних закладів та вказують на принципи впливу професіоналів, у тому числі германістів, при навчанні учня з дислексією. Симптомами специфічних труднощів у навчанні іноземної мови є, наприклад: недостатній розвиток лінгвістичних функцій, труднощі з диференціацією звуків і знаходженням звуків у словах, проблеми з поділом слів на склади або розрізненням схожих за звучанням слів, труднощі із засвоєнням граматичних і орфографічних правил. Найбільш важливим для вчителів німецької мови є збірник практичних порад з рекомендаціями щодо оцінювання групи учнів з дислексією, наприклад, використання описового оцінювання письмових робіт, запровадження можливості написання письмових робіт на комп'ютері, усне опитування з лави, не виходячи на середину класу, ставлячи просто сформульовані запитання. Вчителі німецької мови, як і вчителі будь-якої сучасної мови, повинні пам'ятати про необхідність використання педагогічних, юридичних та практичних знань у роботі з учнями з дислексією.