Теорія полярних протилежностей в аналізі освітнього контексту

Abstract

Ми живемо в соціальному середовищі, яке характеризується значною поляризацією. Ця реальність пронизує дискурси в політичній, релігійній, економічній, соціальній і навіть освітній сферах. У цій статті запропоновано теорію полярних опозицій Романо Ґвардіні як можливе застосування в освіті. Роздуми діалогізують з думкою Папи Франциска, який висуває чотири принципи, пов'язані з біполярною напруженістю, для виховання людей у мирі та братерстві: (а) час вищий за простір; (б) єдність перемагає конфлікт; (в) реальність важливіша за ідею; (г) ціле є більшим за частини. Папа Франциск у своїх численних промовах, звернених до світової освітньої спільноти, висвітлює деякі аспекти, які зараз перебувають в опозиції, суперечать один одному. Завдяки застосуванню методу аналізу Atlas.ti проаналізовано основні контрастні концепції. Виявлено деякі антиномії, які можуть знайти творчий і плідний вихід через конкретні освітні пропозиції. Виокремлено три пари протилежностей: формальна і неформальна освіта; освіта, яку пропонують контексти центру і периферії; глобальний вимір і потреба у наближенні (локальності). Ці протилежності знаходять у “живому бетоні” можливий вихід до більшої творчості завдяки застосуванню принципів розрізнення, які впорядковують систему екстремальних полярностей.