Договір як підстава виникнення прав та обов’язків щодо обмежено оборотоздатних об’єктів у цивільному обороті

Abstract

Договірні зобов’язання, які виникають щодо обмежено оборотоздатних об’єктів набувають все більшого поширення на практиці, що обумовлено швидким суспільним розвитком. Не зважаючи на це, на законодавчому рівні чітко не визначено особливостей порядку укладення, зміни чи розірвання таких правочинів. Крім цього, особливості договірного відчуження або передачі об’єктів, обмежених в обороті залишаються малодослідженими науковою спільнотою. Значення цивільно-правового договору, як одного із основних регуляторів приватноправових відносин важко переоцінити. Завдяки закріпленій на законодавчому рівні можливості укладати договори, суб’єкти цивільного права здатні не лише встановлювати, змінювати чи припиняти свої цивільні права та обов’язки, але й залучати до цивільного обороту різноманітні об’єкти цивільного права, в тому числі й ті, які обмежені у обороті. Національний законодавець допускає використання договірних конструкцій різного роду для забезпечення оборотоздатності об’єктів цивільних прав. На це безпосередньо вказує зміст ст. 178 Цивільного кодексу України. Її системний аналіз засвідчує, що об’єкти, обмежені в оброті можуть відчужуватися, тобто переходити із власності однієї особи до іншої за допомогою договорів купівлі-продажу, дарування, міни та інших. Договір є одним із основних правових засобів залучення обмежено оборотоздатних об’єктів цивільних прав до обороту. Законодавець передбачає можливість суб’єктів зобов’язального права послуговуватися різними видами договорів задля урегулювання правовідносин, які виникають щодо обмежених у обороті об’єктів. Вплив досліджуваних об’єктів на принцип свободи договору неможливо заперечити. Він проявляється у обмеженні кола суб’єктів договірного зобов’язання, строків існування договірних правовідносин, можливості обирати вид договору, що опосередковуватиме взаємні права та обов’язки сторін тощо.