Права та обов’язки суб’єктів правовідносин використання мисливських природних ресурсів

Abstract

Суб’єктами правовідносин використання мисливських природних ресурсів є їх учасники, які наділені суб’єктивними правами та юридичними обов’язками, здатні реалізовувати ці суб’єктивні права й виконувати відповідні юридичні обов’язки та нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання юридичних обов’язків, перевищення меж здійснення своїх суб’єктивних прав. Суб’єктів правовідносин використання мисливських природних ресурсів за ступенем участі в цих правовідносинах можна поділити на основних і додаткових. До основних суб’єктів правовідносин використання мисливських природних ресурсів належать: 1) користувачі мисливських угідь; 2) власники та/або користувачі земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя; 3) органи державного управління в галузі мисливського господарства; 4) мисливці. А до додаткових: 1) фізичні та юридичні особи, які виступають однією з сторін за договорами щодо продукції полювання та мисливських трофеїв; 2) фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які займаються мисливським собаківництвом; 3) фізичні особи, які використовують мисливські природні ресурси в порядку загального використання та фізичні, юридичні особи, які використовують їх у порядку спеціального використання при так званих вторинних видах використання; 4) громадські організації мисливців; 5) громадські інспектори з охорони довкілля та громадські мисливські інспектори. Права та обов’язки суб’єктів правовідносин використання мисливських природних ресурсів, в силу специфіки самих правовідносин і широкого кола їх потенційних учасників, характеризуються об’ємністю та розпорошеністю як у рамках Закону України «Про мисливське господарство та полювання», так і по інших нормативно-правових актах. Тому визначення та систематизація прав і обов’язків, закріплених законодавством за конкретними суб’єктами правовідносин використання мисливських природних ресурсів і надалі залишаються актуальними. Мета цієї статті полягає в вивченні та упорядкуванні нормативно визначених прав і обов’язків суб’єктів використання мисливських природних ресурсів. Відповідно в даній статті зроблено спробу, шляхом детального аналізу спеціального законодавства, встановити систему прав і обов’язків основних і додаткових суб’єктів правовідносин використання мисливських природних ресурсів.