Передумови та інституціоналізація взаємовідносин влади і опозиції в країнах Центрально-Східної Європи (на прикладі країн Вишеградської групи): досвід для України

Abstract

Проаналізовано досвід та еволюцію країн Центрально-Східної Європи, поліваріантність шляхів і результатів демократичних трансформацій. Враховано ряд спільних характеристик і знакових цілей на початку трансформації, де зазначено , що не всі країни регіону мали позитивну динаміку та лінійний шлях транзиту, не всі досягли рівня консолідованої демократії і не всі консолідовані демократії повністю реалізували свій потенціонал. Окреслено значення та особливості політичної опозиції у процесах структуризації та інституціалізації політичних режимів країн Вишеградської групи. Відзначено вплив політичної опозиції та протестності на трансформацію від автократичних до демократичних режимів. Прослідковано еволюцію і взаємозв’язок моделей демократичного транзиту від доінституційного явища (суспільно-політичні протести) в інституційне явище (у формі політичного інституту), а також з’ясовано інституційні фактори, які сприяли зниженню рівня конфліктного потенціалу у процесі демократичного переходу. Надано значення політичній практиці та враховано досвід країн Вишеградської групи, для аналізу політичних процесів, політичної кризи та протистояння влади та опозиції, передусім у межах парламенту в сучасній Україні. Розглянуто як найкращий приклад дослідження коаліційних урядів у період політичної трансформації та в період після вступу цих країн до ЄС, що може бути цінним е емпіричним матеріалом дослідження для подальшого політичного розвитку України та її політичних інститутів. Встановлено, що основною умовою становлення консолідованої демократії є процес конструктивізації політичної опозиції.