ПАРТИСИПАТИВНА ПРОЦЕДУРА В ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ ФРАНЦІЇ: ДО ПИТАННЯ ПРО УДОСКОНАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Abstract

Серед нововведень процесуального законодавства Франції на сучасному етапі слід виділити новації у сфері альтернативного вирішення спорів, що заслуговує на свою увагу в умовах розвитку національного законодавства України. Традиційним для України є виділення таких способів врегулювання спорів як: судове провадження, медіація, арбітраж та мирова угода. Нині процесуально законодавство Франції виділяє такі способи вирішення соціальних конфліктів: переговори; медіація; консиліація (погоджувальна процедура); мирова угода; експертиза; арбітраж (третейський суд), партисипативна процедура та власне судове провадження. Наведене свідчить про ефективність позасудового вирішення спорів через розширення переліку відповідних процедур. Щодо перерахованих альтернативних способів врегулювання суперечок нині інтерес для нас складає партисипативна процедура. Варто зазначити, що більшість з наведених процесуальних конструкцій в тій чи іншій частині відображені в національній процесуальній екосистемі. У той же час партисипативна процедура як результат рецепції Common law становить підвищений інтерес в аспекті питання їх процесуальної функціональності, отже її поява у праві Франції має історію лише з 2011 року. Суть партисипативної процедури полягає у проведенні сторонами без участі незалежної третьої особи, але за сприяння адвокатів сторін та протягом заздалегідь визначеного періоду часу переговорів, спрямованих на мирне врегулювання спору.